Kонтракт - джерело ризиків зовнішньоекономічної діяльності

     Національне законодавство України зобов'язує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності формалізовувати торговельні операції з іноземними партнерами шляхом укладення контрактів (договорів) виключно у письмовій формі [1], що є також підставою для здійснення митного, валютного та податкового видів контролю. Слід розуміти, що норми законодавства наголошують на виключне право укладення будь-яких договорів (контрактів) на розсуд резидента України з інопартнером, а визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною може бути здійснено тільки за рішенням суду. Разом з цим нормами державного регулювання визначаються більш жорсткі правила до змісту та умов виконання угод, чим і потрібно керуватись при плануванні, узгодженні та здійсненні торговельних операцій.

     Існує у бізнесових колах думка стосовно того, що відсутність прямої законодавчої чи урядової заборони на здійснення деяких видів зовнішньоторговельних операцій, дія та зміст яких не визначені нормативними актами держави дає можливість їх планувати та здійснювати. Ця теза, нажаль, є хибною, бо виконати умови контракту, зміст якого не визначено національними актами, практично не можливо та породжує ризики невиконання узгоджених з інопартнером умов угоди.

     Аналіз контрактних ризиків та шляхів їх подолання буде здійснено за напрямками їх походження, тобто за джерелом їх виникнення. Усунення джерел походження та подолання їх негативних наслідків повинно здійснюватись шляхом розгляду та обрання одного з сукупності альтернативних варіантів, застосування якого повинно віддзеркалювати економічну доцільність його застосування при виконанні зовнішньоекономічної угоди.